Тренер збірної Росії по футболу Гус Хиддінк дав останнє в 2008 році інтерв’ю. Розмова йшла про свято і відпочинок, російський “може” і національних напоях, захопленнях і прикметах і, звичайно ж, про футбол.
– В Західній Європі Різдво святкують з куди великим розмахом, чим Новий рік, тоді як в Росії – навпаки. А що важливіше для вас і вашої сім’ї?
– Різдво і Новий рік для мене неотделіми один від одного. Це час так коханих мною неспішних бесід з рідними і друзями, підбиття підсумків року, роздумів про те, що належить зробити. Спорт вищих досягнень далеко не завжди корисний – як фізично, так і морально. Добиваючись своїх цілей, ти перестаєш помічати мир навколо себе, стаєш егоїстичний.
Тому добре, коли є люди, які іноді тебе “будять”. Перед Новим роком є щаслива можливість бачити цих людей частіше і чути їх краще.
– Зараз, як і всі останні роки, знов поїдете на Новий рік до Африки?
– Так, цього разу до Уганди і Танзанії. Проте тепер – не тільки з Елізабет, але і з двома моїми молодшими братами Карелом і Арнолдом, а також їх дружинами. Я багато подорожував по світу, і ми подумали, що було б здорове показати і братам з їх сім’ями щось зовсім інше. Вони вперше в житті виїдуть з Європи, і бачили б ви, з яким хвилюванням чекають цієї подорожі.
Я отримую величезне задоволення від спостережень за тим, як вони його передчувають. Як дзвонять, хвилюються: “Які щеплення нам робити, які речі з собою брати?” Недивно: більш ніж на 5 – 10 годин від будинку на машині вони майже нікуди не від’їжджали. Літом, правда, злітали до Австрії на чемпіонат Європи, побували в гостях у нашої команди – і стали її фанатами.
Після чого я сказав: “Тепер поїдемо далі”.
– А чому саме двох молодших братів запросили? Адже всього у вас їх п’ятеро.
– Інших я вже запрошував в інші місця – зокрема, до Кореї. Відразу стільки народу в одній такій поїздці – все ж таки забагато.
– Вас весь час тягне на екзотику. Відпочивати їздите до дикої Африки, працювати – в незвичайні для західноєвропейця Корею, Австралію, Росію. Звідки у вас цей дух мандрівника?
– Дійсно, люблю опинятися в нових ситуаціях і місцях. Щоб люди з традиційно провідних футбольних країн питали: “Навіщо ти туди поїхав? Там же нічого неможливо досягти!” А мене це, навпаки, підстібає. Для мене стимул – в цікавості.
Поїхати в незнайомий регіон, відкрити для себе нову культуру подивитися, як живуть і працюють люди, зробити можливим те, що вважається за неможливе… Вважаю за краще зробити і пошкодувати, чим не зробити і пошкодувати. При цьому жодного разу ще не розчарувався, що кудись поїхав. Хоча труднощі виникають, випробовуєш опір. Але долати його – ще одна річ, яку люблю.